#ninjafam: Михайло Крупін

Зустрічайте зіркового гостя другого випуску рубрики #ninjafam. Михайло Крупін — музикант, автор пісень, композитор і батько двох дітей. 

Поговорили з ним про «Культурний Десант», його поїздку на Донеччину та сучасну українську музику. Ще обговорили з Мішею майбутнє проєкту «Корупція», а також подальші плани. 

Відеоінтерв'ю з найважливішими відповідями ви знайдете в Instagram Ninja Sushi, а на сайті ми ділимося повною версією нашої захопливої бесіди.

Розкажи про свою любов до музики? У якому віці ти вирішив стати музикантом?

Любов до музики у мене була завжди.

Мені здається, що як тільки я народився, мені мати ставила платівки — це була класична музика. І в мене була така дитяча гітара і барабанні палички. Я брав їх у руки і робив вигляд, що граю на скрипці. Але це не означало, що я хочу грати на скрипці.

Пам'ятаю, що у нас поряд був магазинчик: там була кулінарія і ще продавалися цукерки. Одного разу я там заспівав і мені дали цукерки — це був мій перший гонорар.

Розкажи про найяскравіший момент своєї кар'єри?

Найяскравіший період в мене сьогодні, ну чомусь мені так здається, але якби ви мене спитали 10 років тому, то я б відповів так само. Хоча 10 років тому я б не сказав, щоб в мене було щось яскраве. Зараз мені дуже подобається, що я можу робити все що завгодно, — і це кайф.

Взагалі, 10 років тому в мене був один музичний період, потім ще один, потім був проєкт «Корупція». Я був у музичних пошуках. 

Музичні пошуки — це сенс мого життя. Я прокидаюсь і засинаю з тим, що мені потрібна ось така пісня або пісня з таким ось звучанням, уявляю це все в голові і потім намагаюся її зробити.

Після проєкту «Корупція» ти взяв невелику паузу у творчості. Чому не було нових треків?

Ну, у нас був проєкт «Корупція». Ми його зробили українськомовним, переклали декілька пісень, я почав писати українською і, слава богу, вільно почав писати. Але зараз я Міша Крупін. 

Я ось думаю, а хто такий Міша Крупін? Це такий чолов’яга в в сорочці чи в костюмчику — або ну хто це такий? 

Насправді зараз ще досі не розумію образ, але я розумію, що мені робити у музичному плані. І це дуже важливо. У мене є команда, без якої я б нічого не зробив насправді, тобто я без команди — це нуль, просто Мішаня з райончика.

Поділися планами на майбутнє?

У найближчих планах у мене випуск нових синглів.

Паралельно йде написання матеріалу в альбом — це не такий об'ємний альбом, як раніше. Це просто десь п'ять пісень, також там будуть спільні пісні. Зараз я не буду казати з ким, але можу сказати, що це жінки.

Ще один альбом я пишу власноруч — Харьківский альбом. Це такий класичний андеграундний реп із Харківським звучанням.

Як прийшла ідея кліпу для треку «Пароль»?

Це ми їздили на Донеччину до своїх друзів з 67 окремої механізованої бригади. Ми їм відвозили джип, а після цього я надихнувся і написав пісню, а потім запросив їх знятися в себе в кліпі.

Розкажи докладніше про «Культурний Десант»?

Це важлива місія: кожен, хто має можливість розважити чимось військових, нехай це робить. Ну, і це нормально для будь-якого артиста їздити зараз в такі важкі часи.

Ми їздили з «Культурним Десантом», але все одно: скільки б ми не їздили, все одно є підрозділи, в котрі ніхто не доїжджає. І таких дуже багато, тому я і кажу всім музикантам: от можете співати — їдьте до своїх там, співайте. В будь-якому випадку є знайомі військові. Приїдьте до них, заспівайте, можете показувати фокуси — покажіть фокуси, можете показувати ляльковий театр — покажіть ляльковий. Ну, хто що вміє. І це обов'язково. 

Насправді дуже важливо себе розкривати. Коли війна почалася, я вирішив, що буду тільки собою, і я маю ну хоч щось робити. Хоч там донати, збори, репости — все що завгодно. Це треба робити постійно кожному.

Чи змінилася музика з початку війни?

Звичайно. Ну ми всі змінилися. Знаєте, якщо раніше була у музикантів можливість бути якось так поза політикою, то зараз вже так не можна. Сучасна музика вона все одно пов’язана з війною. 

Як би там не казали, що там «байрактарщина» або «шароварщина» або щось ще, в нас музика зараз як ніколи якісна. І зараз у нас такий час, коли весь світ спостерігає за нашою музикою, за нашою культурою, за нашим фольклором, за всім. 

Тому в музикантів з’явилися можливості не розраховувати на москву, а розраховувати на цивілізований світ. І виходити на ринок цивілізації, а не на ринок орків. Ну, це дуже важливо.

Кого з виконавців слухаєш сам?

Саша Ярмак, Христина Соловій, Саша Чемеров — він взагалі можна сказати, що в авангарді. Юля Юріна дуже потужно робить такий особливий стиль, така альтернативна музика. У нас багато класних музикантів. 

А якщо говорити про маловідомих?

Наприклад, є такий репер, ну, я не знаю, як зараз коректно це казати або некоректно. Ваня Протест, з котрим ми все життя репували, так би мовити, і він нещодавно показав мені свої нові демки. Я був нереально здивований, яка в нього українська, який стиль він робить українською. 

Я дуже багато писав російською, і, якщо чесно, ну нічого нового я б не написав би. А українською от будь-яка пісня для мене щось нове.

Чи легко пробитися на українську сцену?

Якщо у людини є талант, то людина має щось робити, а решта залежить від його, не знаю, темпераменту, характеру, тому що насправді, це завжди складно. 

Ну, це для всіх, от все що завгодно починати, — воно буде складно. Чи ви будете займатися музикою, чи просто зараз вирішите щось робити, якийсь новий бізнес — кав'ярню, наприклад. 

Друзі, все буде складно. Ну, головне, це після того, як сталося вже складно, і ти вже думаєш, що гірше вже не буде, і потім в тебе — чпуньк і щось виходить. І ти такий: ось, а я тут сумував. В мене все життя так.